Барська районна бібліотека: блог читального залу

„Знов білим цвітом вкрилися сади,

І знов приходить свято Перемоги…”

 

9 Травня — день пам’яті і скорботи. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски.

У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях — сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

В ході підготовки до відзначення Дня Перемоги у читальному залі проведено урок пам’яті „Ні, не пішла війна у забуття” за участю представників родини Меснянкіних.

Вікторія Меснянкіна (Завадська) розповіла про бойовий шлях своїх батьків в роки Великої Вітчизняної війни. Її батько брав участь у боях на Кавказі, за визволення Новоросійська, Туапсе, Адлера, Феодосії, Севастополя: бої були настільки важкими, що море було червоне від пролитої крові. За звільнення Кенінсбергу нагороджений медаллю „За бойові заслуги”, а по закінченні війни батька задіювали до забезпечення проведення славнозвісної Тегеранської конференції, в якій брали участь керівники держав Сталін, Рузвельт і Черчіль.

Мати Вікторії Меснянкіної була медсестрою в медсанбаті, отримала поранення на Сапун-горі. У дні війни і відбулося знайомство батьків, що невдовзі поєднали свої долі. Розповіді, що грунтувалися на переданих спогадах, підкріплювалася демонстрацією матеріалів вирізок з газет – зібраного родинного прес-архіву, фронтових світлин, довідки про поранення та інших документів. Великий інтерес у присутніх викликав збережений батьків кітель з орденами і медалями. А онука Вікторії Меснянкіної Ірина, вбрана у військову форму медсестри, прочитала поезію про подвиг медсестри у роки воєнного лихоліття.

Присутні мали можливість переглянути книжкові видання виставки „Війна і перемога: біль і пам’ять”: „Україна в полум’ї війни”, „Безсмертя: Книга Пам’яті України 1941-1945”, „Безсмертя народного подвигу”, „Овеянные славой имена”, „Война. Народ. Победа” та ін.

В сучасному розвиненому й повному усяких новітніх технологій світі стало необхідно звертати увагу людей на те, що природу рідної землі потрібно охороняти. Люди повинні пам’ятати- життя на Землі крихке. І все залежить від діяльності людини й потребує постійної уваги та підтримки. Пам’ятати про це потрібно кожного дня,кожної години. І все ж, для нагадування про це відвели спеціальний день, яким є третя субота квітня.Саме цього дня ми святкуємо День Довкілля.

Спочатку це свято проводилось як Всеукраїнська акція «Дерево-Життя». Вона була започаткована Указом Президента України й полягала в залученні населення України до благоустрою й озеленення територій.

Як самостійне свято «День довкілля» з’явився в українському офіційному календарі в 1998 році на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій, з метою розвитку діяльності, започаткованої всеукраїнською акцією «Дерево-Життя» та іншими «громадськими ініціативами», після того, як 6 серпня Президент підписав Указ «Про День довкілля», що св’яткується щороку в третю суботу квітня.

З нагоди цієї дати  в читальному залі бібліотеки експонувалась  книжкова виставка „Стан довкілля – це стан здоров’я”.

До уваги були представлені  навчальні видання „Екологія людини”, „Техноекологія”, книги „Природа. Екологія”, „Світ, який не повинен загинути. Людина і довкілля: сучасний аспект”, „Екологічна небезпека”, „Стійкість природного середовища”, „Екологічний стан Вінницької області”, „Валеологія”, „Довкілля для Європи”, „Екологічна енциклопедія” та ін.

Під час проведення Дня довкілля гостями бібліотеки були виконавці лялькового театру,що діє на базі Центру позашкільної роботи з дітьми та підлітками в рамках роботи екологічного гуртка на чолі з Ангеліною Стаднік. Вони пропонували увазі присутніх лялькові вистави на екологічну тематику, виховуючи тим почуття любові до природи, збереження її багатств та розуміння важливості дотримання чистоти навколишнього середовища.

 

 

 

З нагоди Великого православного свята Великодня в читальному залі Барської районної бібліотеки відбулась зустріч з жителькою м.Бара, талановитою майстринею від Бога Вікторією Меснянкіною, яка презентувала виставку власноруч вишитих бісером 17-ти православних ікон.

Майстриня розповіла, що вишивати ікони розпочала з вересня минулого року, а до того вишивала хрестиком на тканині. Все це, за покликом внутрішньої потреби , на цю роботу отримала благословіння від священика. На іконах зображені лики святих: Миколи Чудотворця, Пантелеймона, Анни, Ангела-Охоронця, Божої Матері з народженим Сином на руках, образ Ісуса, сцени Святої вечері і розп’яття Христа та ін.

Ікони неодноразово виставлялись на показ у міських школах і тепер очікують на проведення обряду освячення, після чого їх не можна бути виносити з помешкання.

Вікторія Меснянкіна переконана, що ікони зцілюють душу й тіло, додають сил і натхнення, сповнюють життєвим оптимізмом. Важливим є процес думок під час творчого акту вишивання, дотримання духовних заповідей, вимог посту.

Майстриня на практиці продемонструвала техніку вишивання бісером, використовуючи макет образу, що згодом стає тлом ікони, спеціальну голку для нанизування бісеру, капронову нитку, пяльці, різноколірний бісер та бусинки більшого розміру. Члени клубу „Подільські оденьки” з превеликим інтересом стежили за вправними рухами майстрині, черпаючи необхідні знання  для використання на практиці.

 

«Мало любити свій рідний край , його треба ще й знати»

М . Рильський

Любов до рідного краю неможлива без пізнання історії наших міст і сіл, неповторних фолькльорно-етнографічних памяток ,унікальних творінь архітектури і мистецтва. Велика заслуга у цьому належить самовідданій , подвижницькій праці дослідників рідного краю.

Називаючи імена славетних краєзнавців Барщини громадскість найчастіше згадує проведену дослідницьку роботу М.П Йолтуховського, Є.Й.Меснянкіна, С.П.Навроцького, І.В.Барладина, О.І.Докійчука ,О.А.Бакальця, О.М.Живалова, О.П.Базилевої, А.І.Сторожук, А.Й.Гонтмахера, М.В .Мороз.

Проте найзначиміший внесок у вивчення історії та сучасності краю, безперечно, належить саме жителю м.Бар Миколі Павловичу Йолтуховського, зустріч з яким нещодавно була організована працівниками бібліотеки.

Йолтуховський Микола Павлович – вчитель-методист фізики міської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, з 2007 року – Почесний громадянин міста Бар, краєзнавець. Його ім’я відоме далеко за межами Барського району.

Народився 17 грудня 1941 р.(запис у свідоцтві про народж. 2 січня 1942 р.)в прикордонному з Барщиною селі Йолтухи(Явтухи) Деражнянського району Хмельницької області.

Вся трудова біографія цієї людини пов’язана з нашим районом.

З часу заснування районної організації охорони пам’яток історії та культури (1966) Микола Павлович був членом президії правління, а останнім часом – членом правління обласного краєзнавчого товариства „Поділля”. Бере найактивнішу участь у створенні районного краєзнавчого музею в 1967 і 1981 роках та краєзнавчого залу в ЗОШ № 4 у 1991 році, був одним із авторів герба і прапора м.Бара (2001 р.).

За ініціативою М.П. Йолтуховського у день святкування 605-річчя Бара при вході в ЗОШ № 4  встановлено пам’ятну меморіальну дошку-барельєф вченому-земляку зі світовим ім’ям Ю.К. Делімарському, а у 2010 р. на площі біля будинку міської ради – пам’ятний знак до 470-ї річниці надання місту Бару статусу Магдебурзького права.

Учасник багатьох науково-краєзнавчих конференцій. Автор ряду книг „Наукова слава нашого краю” (Бар, 2001), „Славетні вчені Поділля” (Бар, 2008), співавтор серії краєзнавчих нарисів про Бар та його околиці з найдавніших часів „Історія рідного краю” (Бар; Ч.І – 1991, Ч.ІІ – 1992), член творчих груп, що працювали над двомовними виданнями („Бар”, „Бар. Ключ до Східного Поділля”), надрукованими у Польщі.

Краєзнавчі дослідження М.П.Йолтуховського в районних та обласних газетах друкуються з 1964 року – в „Червоному промені” (тепер „Подільський край”), „Барчанах”, „Вінниччині”, „Панорамі”, „Камертоні-Х”, „Землі Подільській”.

Гордістю краєзнавця є досліджені ним генеалогія свого роду з ХV ст. та діяльність видатних земляків – Ю. Делімарського, В. Буняковського, О. Смогоржевського, братів Григоровичів-Барських, подільські сторінки в житті А. Ахматової, В. Сосюри, Лесі Українки.

Микола Йолтуховський є консультантом і дійовою особою документальних фільмів і телепрограм про місто Бар: „Місто на Кучманському шляху”/ Укртелефільм, 1994 р. та „Один день в Барі”/ Вінницьке ТБ „Віта”, 1998 р., „Дорога додому”/ Київ, Патирикфільм, 2003 р., „Закоханий у Поділля”/ Бар, студія міського ТБ „Децебал”, 2004 р., „Подільський часопис”/ ВДТ, 2006 р. Саме Миколі Павловичу належить обгрунтування дати першої документаль-ної згадки про замок і місто Рів (1401 рік), з цього року ведеться відлік історії Бара. Практично жодна делегація, що відвідує наше місто, не обходиться без екскурсій, що проводить знаний краєзнавець. Інформацію про нього ви можете почерпнути також в сучасному просторі ІНТЕРНЕТ, в енциклопедії ВІКІПЕДІЯ.

 

 

 

 

 

 

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Заснування Дня рідної мови має велике значення. За оцінками фахівців, більшість мов, які нині існують, знаходяться під загрозою зникнення . Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми-важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур. В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року.

З нагоди свята в читальному залі бібліотеки була організована зустріч талановитої  студентської молоді , шанувальників українського слова, членів літературної студії „Обрій” Барського ГПК ім. М. Грушевського .

Розпочала зустріч керівник студії Ганна Дяченко, викладач української мови і літератури, автор поетичних збірок „Я словом дорожу…”, „Завересніло”, що почергово представляла студентів І та ІІ курсів спеціальностей „Журналістика, видавнича справа і редагування” та „Музичне мистецтво”.

Свій творчий доробок представили літературна гордість нашого краю Анастасія Дан (Занузданова). Яскраве враження залишила по собі й наступна учасниця Марина Озеранська. Вікторія Слободянюк продекламувала поезії „Борись”, „Скільки можна!”. Анна Хамазюк — вірш „Життя” та ліричний: „Тепер уже не та”, „На Землі вже ніколи не буде раю”. Яна Ходорова декламувала вірші „Мово українська” та  „Іній”, Мирослава Слободянюк- інтимну лірику „Майстер щастя”, „Моя історія”, „Повільно згоряє серце”, Валентина Радіонова –  вірш-сповідь„Ти вибач, мамо” „Україно” , Альона Голованюк- поезію „Випробування життям”, „Я вірю”, „Гімн життя”,  Вероніка Фурман пише малу прозу, як то: замальовки, есе, етюди. Зацікавили аудиторію есе „Вона любить кактуси” „Твій ангел”. Цікавою була творчість наших барчанок: Світлана Трохимчук, окрім віршів і прози, пише драматичні твори та грає ролі у сценках релігійної тематики, а Ірина Курманська творить тексти пісень.

На завершення заходу заввідділом обслуговування районної бібліотеки Лілія Місінкевич висловила сподівання, що книгозбірня незабаром поповниться новими авторськими збірками і запропонувала увазі присутніх ознайомитись з книжковою виставкою „Джерело духовних сил у слові”, присвячену Міжнародному дню рідної мови.

 

» Як байкопис займає Гребінка перше місце в нашім письменстві. Його байки визначаються яскравим національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором і не менш здоровою суспільною і лівобережною тенденцією»

І.Франко

 

З нагоди відзначення 200-річчя з дня народження українського письменника-байкаря Євгена Гредінки в читальному залі бібліотеки відбулось засідання літературної п’ятниці на тему „Літературний світ Євгена Гребінки” . У ньому брали участь учні 6-го та 9-го класів НВК „Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 — гімназія” м. Бара під керівництвом вчителя української літератури Валентини Петрівни Рахманової.

Бібліотекар абонементу Світлана Сафонова розпочала засідання розповіддю про життєвий і творчий шлях письменника – байкаря, та презентувала книжкову виставку „Байкар, що вчить жити”, присвячену Є. Гребінці.  

Валентина Рахманова, використовуючи ілюстративний матеріал, розкрила творчі зв’язки Є. Гребінки з видатними постатями Шевченка і Костомарова, Сошенка і Брюлова, Пушкіна і Крилова. Вона продемонструвала уривки художньо-документального фільму про життя Є.Гребінки. 

Вбрані у національний одяг, учасники заходу декламували гребінкові твори – дев’ятикласниці Тетяна Підлубна і Вікторія Баланда (поезія „Українська мелодія”), шестикласниці Катя Бродецька (байка „Лебідь і гуси”) і Вероніка Перун (вірш „Маківка”).

Учні прослухали обрані з колекції 15-ти зібраних Максимом Гарником  аудіозаписів відомого романсу „Очи черные, очи страстные” – від ретро (до 1917 року) до виконань у сучасній вокально-музичній інтерпретації. А Ірина Меснянкіна виконала мелодію романсу на скрипці. Це викликало неабиякий інтерес у присутніх.